сериал Подземная железная дорога

Рабыня Кора, чернокожая дівчина, провела більшу части свого життя в одній з плантацій Вірджинії. Повсюди шепотом історії йшла легенда про те, що вона може скинути тягар їхнього рабства та змінить життя назавжди. Кора не знала, що вже нависає над нею хід її долі, бо ніколи перед нею не стояло вибору. Вона проводила кожен день у жорстокій праці та сильному страху, який був не менш важким, ніж камені, які лежали на її плечах. Але рабиня думала: «Наскільки я можу пережити?» Подивившись в очі долі, Кора зрозуміла, що у неї є шанс спасіння. Кору покинули на рейді, коли рабський корабель прибув до Америки. Вона пережила все тяжке, але живилась надією на те, що їй одного дня вдасться знову зіткнутись із свободою. Після декількох років вимушеної праці Кора познайомилась з незвичайним чоловіком по імені Цезарь. Він був таким же, як інші раби, але мав світле серце та таємницю у своєму оку. Подивившись на нього в очі, Кора знала, що той її допоможе. Цезарь повідомив про існування підземної железної дороги, яка нібито веде до спасіння. Він обіцяв Корі звести цей таємний шлях у життя і втікши на волю разом із нею, дасть їй шанс побачити свободу. Вона відчувала теплі касани долонь Цезаря та знала, що він її чекає. Однак все це не було так просто. Плантатори були готові забути про усякі симпатії та послати насмерть Кору і Цезаря, якщо вони не дадуть їх знову взяти під контроль. Глухий гул дзвонів з попередженням про полювання на рабів охопив горище та засипав серце Кори страхом. Вона знала, що жахливе лихо наближається. Однак вона не хотіла відступити. Їй приходило на думку про те, як її предки були поглинуті у безодню рабства та зневірились долати цей страшний грань. Кора боялась повторити їхню долю, але більше страхувалася, що не втримається, якщо вона не нагадуватиме себе про свободу та силу, які лежать у її серці. Вона відчувала, що доля бачить їй шлях до спасіння і вона повинна йти вперед, не зважаючи ні на що. Цезарь був її гідним супутником у цій битві за свободу. Він завжди підтримував її дух та допомагав подолати страх. Кора знала, що для них не просто вибратися з рабства та жити вільно, але і боротися проти тих, хто хоче їх повернути назад у темряву плантації. Але Кора не віддавала себе без надії. Вона знала, що для неї є шанс знову піднятися та досягти свободи. Залишившись в живих, вона пригадувала собі ті дні, коли їй покинули на рейді та відчувала теплі касани долонь Цезаря, що знову давали їй силу продовжувати жити. Сповздившись із убогих схилів горищів Вірджинії, Кора підняла очі на свою нове життя. Вона знала, що доля залишила їй шанс знову побачити волю і встати на ногах, а також боротися проти тих, хто хоче повернути її назад у темряву рабства. Вона знала, що для неї є шлях до свободи, але це буде тяжко і довго. Але якщо вона пройде через все це, то в кінцевому підсумку їй дадуть шанс побачити світанок нового дня та знову стати людиною, яка не примудряється лягти на коліна перед тими, хто її ув'язнив.